Жіноче здоров’я

Обізнаність про сучасні та надійні методи контрацепції надає жінкам можливість самостійно приймати інформоване рішення з питань сексуального і репродуктивного здоров’я, уникнути небажаних вагітностей і як наслідок абортів.

Сьогодні існує великий вибір методів запобігання непланованої вагітності. Сучасні методи контрацепції надають можливість зробити свідомий вибір і насолодитися батьківством і материнством саме тоді, коли обидва партнери до цього готові. Перед кожною жінкою питання вибору протизаплідного засобу виникає практично з моменту статевого дозрівання і аж до менопаузи. Вибір методу – завдання, яке слід вирішувати разом з лікарем-гінекологом. Основними критеріями при виборі методу контрацепції є ефективність (чим нижче ризик невдач при використанні методу, тим вище його ефективність) і зручність застосування.

Гормональні методи контрацепції

Гормональні контрацептиви є одними з найбільш надійних засобів запобігання небажаної вагітності, вони містять гормони, дія яких подібна до дії статевих стероїдів, які виробляються в організмі жінки. Існують різні види гормональних контрацептивів, зокрема оральні контрацептиви (протизаплідні таблетки), внутрішньоматкові системи (ВМС), трансдермальні контрацептивні пластирі, вагінальні кільця, імплантати та ін'єкційні форми.

Комбіновані оральні контрацептиви

Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) є одним з найбільш широко використовуваних гормональних засобів запобігання непланованої вагітності. КОК містять малі дози двох гормонів – прогестину і естрогену, мають високу ефективність, оскільки запобігають овуляції (вихід яйцеклітини з яєчників), а значить – роблять запліднення неможливим протягом їх застосування. Окрім цього, КОК підвищують густину слизу шийки матки й роблять його відносно непрохідним для сперматозоїдів, а також зменшують можливість імплантації заплідненої яйцеклітини в матці. Після припинення прийому КОК здатність до зачаття відновлюється.

Крім, безсумнівно високої контрацептивної ефективності і зручності застосування, КОК мають ряд не контрацептивних ефектів, зокрема полегшують симптоми порушень менструального циклу, що супроводжуються рясною крововтратою (зменшують обсяг менструальної крововтрати), нормалізують психоемоційний стан перед менструацією і зменшують біль під час менструації. КОК також характеризуються доведеною ефективністю при акне, яке може виникати у жінок під надлишковим впливом чоловічих статевих гормонів.

Деякі КОК, крім гормонів, містять необхідну добову дозу фолату (вітаміну В9), який справляє позитивний вплив не тільки на самопочуття жінки, але і на здоров'я її майбутньої дитини. Фолат бере участь у поділі клітин, він необхідний для нормальної роботи імунної системи і кровотворення. Фолат також має позитивний вплив на стан шкіри та опосередковано бере участь у синтезі серотоніну, який впливає на настрій.

Фолати впливають на формування нервової трубки (зачаток нервової системи дитини) у плода під час вагітності. Дефіцит фолатів на момент зачаття може призводити до підвищення ймовірності ризику розвитку вад нервової трубки у плода і аутизму в дітей, а також до ускладнень вагітності, таких як прееклампсія (підвищений артеріальний тиск, набряки), невиношування, передчасні пологи і ризик передчасного відшарування плаценти. Дуже важливо забезпечити достатній фолатний статус у жінки до моменту зачаття. Прийом КОК, що містять фолат, допомагає попередити вагітність до моменту насичення організму майбутньої мами необхідною кількістю фолату.

Внутрішньоматкова гормональна контрацепція

Гормональні внутрішньоматкові системи (ВМС) є надійним методом довготривалої зворотної контрацепції. Після введення в порожнину матки система щодня виділяє дуже невелику кількість прогестину схожого за дією з жіночим гормоном прогестероном. Гормон, що виділяється в порожнину матки сприяє згущенню слизу шийки матки і витонченню внутрішнього шару стінки матки (ендометрію), запобігаючи проникненню сперматозоїдів в порожнину матки, і перешкоджаючи тим самим заплідненню яйцеклітини. При використанні даного методу контрацепції зменшується кількість днів менструації, об’єм менструальної крововтрати, болючість менструацій та знижується ризик розвитку залізодефіцитної анемії.

ВМС вводяться на тривалий період (3 або 8 років) та можуть бути зручним методом контрацепції для жінок, які не планують народжувати дитину у найближчі кілька років. Цей метод контрацепції також може бути оптимальним для жінок, які нещодавно народили. За відсутності індивідуальних протипоказань, вводити ВМС здоровим жінкам можна вже через 6 тижнів після пологів. До переваг ВМС можна віднести відсутність впливу на лактацію та розвиток дитини, мінімальний системний вплив на організм мами та зручність застосування. Після видалення ВМС здатність до зачаття відновлюється.

Ендометріоз – гормонзалежне гінекологічне захворювання, при якому клітини ендометріоїдної тканини (подібної до внутрішнього шару стінки матки – ендометрію) розростаються за межами матки. Клітини ендометріоїдної тканини чутливі до статевих гормонів, тому в них виникають ті ж зміни, що і в нормальному ендометрії матки, які проявляються щомісячними кровотечами. Це призводить до запалення в оточуючих тканинах, болю (особливо в дні менструації), утворення спайок, труднощів із зачаттям та непліддя. Ендометріоз переважно діагностується у жінок дітородного віку і вкрай рідко – у жінок в менопаузі.

Чим може бути зумовлений ендометріоз?

На сьогодні не існує загальноприйнятої думки щодо причини розвитку ендометріозу, однак припускають, що він може виникати внаслідок ретроградної менструації. Це процес при якому менструальна кров, яка містить клітини ендометрію, проходить по маткових (фалопієвих) трубах і потрапляє в черевну порожнину. У деяких жінок з ретроградною менструацією клітини ендометрію можуть прикріплюватись до оточуючих органів і тканин, формуючи ендометріоїдні вогнища, що інколи призводить до розвитку запалення і ендометріозу. Симптоми ендометріозу різноманітні, їх тип та ступінь прояву залежить від розміру ендометріоїдних вогнищ та місця їх розташування.

Найчастіше вогнища ендометріозу розташовуються в порожнині малого тазу, яєчниках, верхній частині піхви і фаллопієвих трубах. Ендометріоз може також розвинутися на поверхні або в стінках кишечника, сечового міхура і сечоводів. Рідко вогнища ендометріозу виникають в інших частинах тіла.

Симптоми ендометріозу

У багатьох випадках ендометріоз не має чітко виражених проявів, однак при їх наявності найбільш частим симптомом ендометріозу є біль під час менструації. У жінок з ендометріозом менструальний біль більш інтенсивний, ніж зазвичай, і може посилюватись з часом. Біль може виникати також під час сечовипускання, випорожнення, статевої близькості (в залежності від локалізації вогнищ ендометріозу). Біль може суттєво впливати на якість життя жінки, оскільки він може бути причиною пропуску роботи/навчання, відмови від соціальної активності в певні дні, уникання сексуальних контактів.

Діагностика ендометріозу

Діагностика ендометріозу проводиться лікарем та ґрунтується на виявленні характерних симптомів (болю в області тазу) і даних обстеження. Гінекологічний огляд може допомогти виявити вогнища ендометріозу. Ультразвукове дослідження (УЗД) органів малого тазу дозволяє виявити вогнища в області піхви або сечового міхура, а також наявність кіст яєчників, при необхідності додатково проводиться магнітно-резонансна томографія. За допомогою лапароскопії – хірургічного методу діагностики можна уточнити локалізацію вогнищ і оцінити їх розмір, в тих випадках, коли це необхідно на думку лікаря.

Лікування ендометріозу

Ендометріоз – це хронічне захворювання, яке прогресує з часом, і тому потребує довготривалого лікування аж до менопаузи. Основні цілі лікування: зменшення болю, поліпшення якості життя, зменшення вогнищ ендометріозу, профілактика їх повторного виникнення, збереження здатності до зачаття та виношування дитини.

Для лікування ендометріозу використовують медикаментозні, хірургічні методи, а також їх комбінації. Рання діагностика ендометріозу та своєчасний початок медикаментозної терапії може дозволити уникнути хірургічного лікування, безпліддя та покращити якість життя жінки загалом. Вибір методу лікування ендометріозу здійснюється лікарем з урахуванням індивідуальних особливостей пацієнтки.

Медикаментозне лікування ендометріозу полягає в призначенні знеболюючих та гормональних препаратів. Знеболюючі засоби використовують для зменшення помірних симптомів болю. Гормональні препарати, які пацієнтка приймає протягом тривалого часу, окрім зменшення болю пригнічують ріст вогнищ ендометріозу та покращують якість життя жінки. Сучасні гормональні препарати, розроблені спеціально для лікування ендометріозу, зменшують розмір ендометріоїдних вогнищ та больові прояви захворювання, а також мають хорошу переносимість, що дозволяє використовувати їх протягом тривалого часу.

Хірургічне лікування, як правило, проводять у випадку неефективності медикаментозної терапії і у разі необхідності видалення вогнищ ендометріозу та спайок. З метою збереження позитивного ефекту хірургічного лікування та зменшення ризику повторного виникнення вогнищ ендометріозу і пов’язаного з ними болю, після операції щонайменше на 6 місяців призначають гормональну терапію.

Клімакс – природній період в житті жінки, під час якого відбувається перехід від репродуктивного періоду в постменопаузу, що зумовлено зміною продукції статевих гормонів в організмі. Яєчники виробляють дедалі менше статевих гормонів унаслідок природного процесу старіння і пов'язаних з цим гормональних перебудов. Менопауза – це остання менструація в житті жінки, як правило, вона настає у жінок у віці 46 – 54 років. Під час цієї фази активність яєчників поступово сповільнюється і припиняється. Таким чином, клімакс є процесом фізіологічної перебудови, а не якоюсь хворобою.

Першою ознакою початку перехідного періоду є нерегулярність менструального циклу, що дедалі проявляється все більше.

Зниження продукції статевих гормонів може призводити до появи цілої низки симптомів, які в деяких випадках вкрай негативно впливають на якість життя жінки. Деякі жінки не відчувають будь-яких проблем у зв'язку з менопаузою, у інших – присутні помірні клімактеричні симптоми, а деякі страждають на важкі клімактеричні розлади. Жінки з такими розладами мають приливи жару та/або нічне потовиділення. У багатьох жінок також виникають, такі симптоми як безсоння, безсилля, втрата лібідо, зміни настрою або дратівливість. Зниження продукції естрогенів, крім того, може призводити до сухості піхви, ослаблення тонусу сечового міхура або болю під час статевого акту. Окрім цього дефіцит естрогенів може спричинити втрату кісткової маси (остеопороз), що в більш літньому віці може призводити до переломів кісток з тяжкими наслідками. Крім того, жінки в постменопаузі можуть частіше страждати на артеріальну гіпертонію, яка є фактором ризику розвитку інфаркту міокарда та інсульту.

Менопаузальна гормональна терапія

Клімактеричні розлади завдають жінці неприємностей, проте в цій ситуації не варто впадати у відчай. У якості загального правила, жінкам у цей період рекомендується стежити за своєю вагою, намагатися регулярно займатися фізичною активністю, кинути палити й уникати надмірного вживання алкоголю. Однак лише здоровий спосіб життя не дозволяє справитись з клімактеричним розладом. Комплексний підхід до менеджменту менопаузи може також включати відповідним чином підібране медикаментозне лікування, наприклад, менопаузальну гормональну терапію, яка відповідає індивідуальним потребам жінки. В численних дослідженнях продемонстровано, що менопаузальна гормональна терапія може зменшити припливи жару, пітливість, безсоння та скарги, зумовлені сухістю слизових, та поліпшити якість життя жінки. По суті, використання менопаузальної гормональної терапії в менопаузі дозволяє постачати в організм статеві гормони, які той більше не може виробляти в достатній кількості. Крім того, менопаузальна гормональна терапія попереджає розвиток остеопорозу в жінок у більш літньому віці.